За словами дівчини, вперше спробувавши пральний порошок, вона знайшла його надзвичайно смачним - солоним та солодким одночасно. Також їй дуже сподобався смак зеленого мила: стоячи під душем, вона злизувала піну зі своєї шкіри. Об'їдаючись милом, Темпест відчувала себе чистішою, ніж тоді, коли "просто" приймала ванну.

Коли Хендерсон, нарешті, знайшла в собі сили звернутися до лікаря, їй було діагностовано рідкісний психічний розлад PICA (збочений апетит). Люди, які страждають цим розладом, їдять монети, крейду, батарейки, вугілля.

На думку лікарів, причиною виникнення цього психічного розладу у Хендерсон став стрес, пережитий дівчиною: її бойфренд вирішив порвати всі відносини з нею, а сама Темпест виявилася далеко від своєї родини, вступивши до коледжу.

Доктор Бартон Бліндер, один з найбільш відомих у світі фахівців з PICA, вважає, що вживання мила могло негативно відбитися на здоров'ї дівчини.

В даний час вона повернулася додому, де, під наглядом матері і докторів, намагається позбутися від своєї "мильної залежності". Коли у неї з'являється бажання відкусити від бруска мила, вона, за порадою психологів, згадує про що-небудь хороше.

Проте в будинку сімейства Хендерсон більше не користуються ні милом, ні порошком - тільки рідкими миючими засобами. За словами Темпест, у неї чомусь не виникає бажання спробувати рідкий "делікатес".