Співробітник відділу Міністерства молоді та спорту Олександр Корсун віддає час спортзалу вже місяць, пише Дмитро Громов у №8 журналу Корреспондент від 4 березня 2016 року. Раніше він періодично займався спортом, однак долучення до сучасного фітнесу принесло йому масу відкриттів.
«Він став більш комфортним, більш складним і менш травматичним, – зазначає молодий чоловік. – Не треба боятися і думати, як не отримати травму, як це було в минулому, коли просто піднімали штангу. Тому що це стало практично неможливо».
Тішить новачка і велика кількість технологічних новинок у залі. Наприклад, Корсуну подобається орбітрек (тренажер для ходьби), устаткований можливостями розмови по мобільному, прослуховування музики і кіно під час тренування.
Спорт для тих, хто стежить за своїм тілом, в останні роки переживає справжній ренесанс як з технічного боку, так і з точки зору методик
Експерти стверджують: спорт для тих, хто стежить за своїм тілом, в останні роки переживає справжній ренесанс як з технічного боку, так і з точки зору методик. У фітнесі з'явилося безліч напрямків, серед яких – функціональний тренінг (ФТ), кросфіт, TRX, інтервально-колові тренування.
Стилі фітнесу посилені технологічним складним обладнанням: фрімоушен, гравіті, кинезис – це вже не примітивне «залізо» з пострадянських «качалок», а розумні машини, призначені в поєднанні з новими програмами фітнесу для найбільш гармонійного розвитку тіла.
Вони навантажують максимальну кількість груп м'язів за мінімальний час, на відміну від традиційних тренажерів і дідівських фізкультурних вправ, наголошують експерти.
«Ритм нашого життя диктує свої умови, – каже тренер з йоги, бойових мистецтв і цигуну Костянтин Ронін. – Девіз максимальний ефект за мінімальний час якнайкраще підходить для інтервальних тренувань».
Новий фітнес максимально наближає вправи до тих рухів, які людина робить повсякденно. І при цьому робить заняття цікавими та різноманітними, знімає стрес.
«Він справляє більш комплексний, однак і більш розмитий вплив на організм, в порівнянні з бодібілдингом, де ви тривалий час працюватимете над однією групою м'язів», – уточнює Олександр Довгич, доцент кафедри здоров'я, фітнесу та рекреації Національного університету фізвиховання і спорту України (НУФВСУ).
Біоконструктори
Головна особливість ФТ у тому, що ніхто не знає, що це таке, жартує Довгич. І справді, якщо зайти в сучасний фітнес-клуб, клуб йоги або в місця занять кросфітерів, розібратися в тому, що тут відбувається і хто всі ці люди, новачкові важко.
Спортсмени висять у гамаках, як у флай-йозі, або на мотузках, як TRX, не підіймаються по канатах під стелю, як раніше у школі, а махають ними як батогами, тягають величезні покришки від вантажівок, рухаються у найбільш немислимих позах на найскладніших спортивних снарядах. Це вже не кажучи про всілякі дрібні гаджети, які лише віддалено нагадують звичні гантелі або м'ячі.
«Якщо пояснити ФТ просто, то це вправи, взяті з життя, – каже Довгич. – Наприклад, людині потрібно підняти валізу на верхню полицю, пройтися по слизькому льоду – вона повинна знати, як зробити це правильно, тому що якщо вона зробить це неправильно, вона може отримати травму».
Іншими словами, ФТ – це тренування скоріше не м'язів, а рухів: нахили, присідання, тяги, які повинні виконуватися оптимально, тобто економічно і не травматично.
ФТ використовує як традиційні снаряди – гирі, канати, м'ячі, так і просто підручні предмети – наприклад, стільці й автопокришки, сучасні спортивні гаджети і міні-тренажери – фіт-бег (сумка з вагою) або босу (півсфера, що нагадує половину великого гумового м'яча).
Ця півсфера – снаряд, який створює нестабільну опору. Використовуючи його, людина тренує рівновагу, зміцнює м'язи, які відповідають за неї. Із самого початку серферський тренажер, він може бути цікавий і лижникам, і всім іншим.
Взагалі багато приладів і методик перекочували у ФТ з професійного спорту, армійської підготовки і навіть циркової еквілібристики. Це і вносить у фітнес різноманітність й інтерес, які настільки приваблюють нових адептів.
Фото Ростислава Васьковського Олександр Довгич показує нові види вправ, які мають багато спільного з цирковою еквілібристикою    Один з видів ФТ – TRX (total resistance eXercise), або підвісний тренінг, коли вправи виконуються в підвішеному стані на петлях, – спочатку виник у підрозділі спецназу ВМС США Морські котики.
У 1997 році перед ними стояло завдання таємно захопити вантажне судно в Південно-Східній Азії. Загін дислокувався у портовому складі, і йому потрібно було забратися на борт по мотузках. Командир підрозділу Ренді Хетрік знайшов спосіб підготувати своїх людей без спортивного інвентаря і в обмежених умовах.
Він був знайомий із вправами, які використовують вагу тіла людини, і системами підготовки акробатів. Знайшовши у скрині нейлонові парашутні стропи, Хетрік зробив з них схожу на Y мотузяну систему, закріпивши один кінець в отворі дверей.
У 2000-х Хетрік закінчив МBА Стенфордського університету і зробив зі свого винаходу комерційний бренд. Сьогодні TRX використовується не тільки у звичайному фітнесі, але і в реабілітації та йозі.
Кросфіт, ще один напрям ФТ, успадкував методики циркових силачів. Він поєднує в собі інтенсивні силові і функціональні вправи, що варіюються у рамках одного сеансу.
До кросфіту відноситься і WOD (Workout Of the Day) – комплекс вправ на кожен день, який викладається на офіційному онлайн-ресурсі напрямку в один і той самий час.
«Всі знають, що сьогодні ми долаємо півтори милі, робимо 500 бурпі (віджимань в упорі лежачи), 40 подвійних скакалок – і повторюємо це тричі, – пояснює Довгич. – Самі кросфітери кажуть про себе: наша спеціалізація – це відсутність спеціалізації».
Жоден із сучасних видів фітнесу не об'єднує в собі такі полярні види спорту, як гімнастика, важка атлетика, легка атлетика, веслування, плавання. Для кросфіту існує ціла індустрія спортивного одягу та спорядження.
А ось для інтервальних тренувань не потрібно практично нічого, крім каремата, спортивних трусів і майки. Мета цієї методики – економія часу і коштів. Сьогодні мало хто може витратити на біг навіть годину на добу.
Зате високоінтенсивні інтервальні тренування дають організму гарний струс. Наприклад, 30 секунд ви присідаєте, 20 секунд відпочиваєте, 30 секунд виконуєте підйоми на груди, 20 – відпочиваєте.
Ці «станції» – їх може бути від чотирьох до десяти – чергуються, і в підсумку все тренування вміщується у 5-10 хвилин. При цьому комплекс задіює великі м'язові масиви за короткий час.
«Одна справа, якщо ви будете сидіти 30 секунд з маленькою гантелькою, і зовсім інша – якщо ви зробите бурпі, встанете у стрибку і ще вистрибнете вгору, – пояснює Довгич. – Це величезний стрес для всієї системи – і серцево-судинної, і м'язової».
Як приклад такого комплексу експерт наводить протокол Табати (за ім’ям його творця Ізумі Табати, екс-наставника японської збірної з ковзанярського спорту): 20 секунд роботи, 10 – відпочинку, вісім таких інтервалів, і все це за чотири хвилини.
Ті, хто хоче цим займатися, щоб швидко схуднути, будуть розчаровані, попереджають тренери. Ці тренування не створені для миттєвого спалювання жиру. Вони можуть лише опосередковано через тривалий час зробити фігуру стрункою.
«Це досить жорсткий метод, і я б його не рекомендував новачкам однозначно – тому що вони можуть піти в неадекват – аж до втрати свідомості від утоми і до провокації гіпертонічних кризів у непідготовлених людей», – застерігає Довгич.
Душевний спорт
По витонченій і спортивній Юлії Ніколайчук відразу видно – вона не випадкова людина в спортзалі. Уже рік дівчина готується до свого першого чемпіонату з бікіні-фітнесу.
«Поки що для мене це хобі – підтримання тонусу, краси, – ділиться вона. – Я вважаю, що кожна дівчина повинна виглядати красиво, і найбільш сексуальне в ній – це спортивне тіло».
Спортом Ніколайчук вирішила зайнятися, як вона сама каже, від нудьги – найняла тренера і вирушила назустріч новому життю. Це як піти у школу в перший клас, порівнює вона.
«Я займаюся щодня, у мене немає вихідних. Я прокинулася і чітко знаю, що мені потрібно йти в спортзал», – розповідає дівчина.
Фото Дмитра Громова Юлія Ніколайчук відвідує спортзал щодня    У Корсуна була своя мотивація піти в зал. Він влаштувався на роботу в міністерський відділ з боксу, і волею-неволею потрібно було пізнати предмет зсередини.
Функціональний тренінг може підлаштуватися під будь-які цілі і завдання, наголошують фахівці, і при цьому він сповнений несподіванок і відкриттів.
Наприклад, Ольга Бубликова, творець і дизайнер українського дитячого бренду одягу mimiSO!, стала прихильницею снаряда вайпер – спеціальної труби для різних комплексів вправ.
«Тренер розповів, що це винахід професійного канадського хокеїста! Дуже крута річ! – захоплюється вона. – Не втомлюючись і не помічаючи навантаження, можна приділяти увагу і навантажувати одночасно багато м'язів. Можна регулювати навантаження і вибирати потрібну вагу, вона не травматична, як гантелі або штанга, зручна в захопленні. Виглядає це з боку дуже приголомшливо. Відчуваєш себе Шварцнеггером у Термінаторі».
Пристосування у фітнесі сьогодні варіюються від простих до супертехнологічних. Багатофункціональні гаджети – фрімоушен, гравіті, кадилак – це складні системи, на яких можливі досить великі варіанти рухів.
«Не може бути такого, що людина ходить з iPhone 6 і продовжує тренуватися в гойдалці, – міркує Михайло П'ятницький, фітнес-директор Клубу здорових задоволень 5 елемент. – Раніше розвивали [фізкультурою і спортом] 30% від загальних можливостей людського організму, тепер ми розвиваємо понад 50%. Розумні люди вивели нестандартні навантаження на рівень спортивних досягнень й аматорського спорту».
Фото Дмитра Громова Співробітник Міністерства спорту Олександр Корсун пішов у спортзал, щоб навчитися азів боксу    З ним погоджується Тетяна Гриньова, видавець bit.ua, творець фітнес-проекту Fitness Geek Camp. «Мені здається, що час заліза і масивних тренажерів минув, і зараз актуальний розумний спорт – заради здоров'я і оптимізований під будь-яке місце, час і рівень підготовки», – вважає вона.
Але не тільки розумні тренажери, що змушують рухатися людину у всіх мислимих і немислимих площинах, і комплекси, що заощаджують час, тягнуть людей у зали. Сучасний фітнес, на відміну від примітивного заліза, прагне об'єднати тіло з душею.
Довгич розповідає про своє спілкування з однією з клієнток, яка, як він каже, виявилася «дуже пластичним «матеріалом» – настільки податлива у вправах.
«Мені після тренувань навіть інші сни почали снитися, – зізнавалася вона мені. - Так у мене болить [м'язи після тренувань], але мені подобається, як у мене болить», – розповідає тренер. – Я скептично ставлюся до таких висловлювань, до того ж, я її недавно треную – лише п'ять-шість тренувань, але факт залишається фактом – у людини абсолютно інший настрій».
Олександра Буринська, шеф-редактор сайту ELLE.ua, регулярно займатися фітнесом почала років десять тому з однією метою – схуднути. «Але за цей час мої погляди на спорт, як і на самі заняття, багато в чому змінилися, – каже вона. – Тепер уже мова йде не стільки про естетику, скільки про правильне самовідчуття».
Ці слова підтверджує П'ятницький. Основною причиною змін у фітнесі стало те, що люди почали орієнтуватися на процес, а не на результат. «Емоції і відчуття на тренуваннях стали основою», – зазначає експерт.
Нові віяння у фітнесі високо оцінюють і професійні спортсмени. Ельбрус Тедеєв, чемпіон світу та олімпійських ігор з вільної боротьби, отримує справжнє задоволення від занять у фітнес-центрі, знаходячи в нових методиках великий азарт і викид спортивного адреналіну не менш, ніж на борцівському татамі.
«Млявість зникає, моторика повсякденних рухів поліпшується, і серцевий м'яз зовсім по-іншому працює, – резюмує він. – І бажання, і мізки, мотивація – зовсім усе по-іншому працює. Базові речі якісь залишаються в ньому, але додається креатив».
***
Цей матеріал опублікований в №8 журналу Корреспондент від 4 березня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

"korrespondent.net"