Ефектне видовище вчені змогли спостерігати з порівняно близької відстані завдяки зонду Cassini, який вже понад п'ять років перебуває на орбіті Сатурна. Нові дані, зібрані апаратом, охопили близько одного або близько двох днів – саме стільки тривала серія спостережень (20 земних годин дорівнюють майже двом сатурніанським добам, планета-гігант обертається швидше Землі).

Про те, що на планетах-гігантах це явище буває, науковці знали і раніше. Навіть без апаратів, що працюють в безпосередній близькості від Сатурна або Юпітера, можна побачити сяйво над полюсами. Але між одним знімком і відео, що охоплює кілька днів, є істотна різниця.

Як пояснив провідний фахівець з роботи з магнетометрами на борту Cassini Том Стеллард, полярні сяйва поки що вивчені далеко не повністю, і тому нова інформація може виявитися особливо цінною.

І не тільки для дослідників, які займаються конкретно Сатурном. Полярні сяйва на будь-який планеті виникають за загальною схемою - магнітне поле небесного тіла відхиляє потік заряджених частинок від Сонця і направляє його до полюсів, де цей потік стикається з атмосферою. Взаємодія частинок з газом призводить до ефектного світіння, причому під час спалахів на Сонці потік частинок посилюється і частота полярних сяйв теж зростає.

Магнітне поле Землі також відхиляє потік заряджених частинок від Сонця. Взаємодія магнітного поля з сонячними частками лежить в основі як магнітних бур, так і захисту життя на Землі від згубного іонізуючого випромінювання.

Тому вивчення процесів в магнітосфері планет допоможе і у вирішенні цілком практичних завдань, починаючи з захисту електроніки на супутниках і закінчуючи профілактикою аварій в міських енергосистемах.

Кольори на нових зображеннях NASA явно ненатуральні - сині кільця планети, малинові смуги в атмосфері, і хіба що зелене свічення більш-менш правдоподібно. Справа в тому, що інструменти на борту Cassini дозволяють розглядати світ не тільки у видимому світлі, але й у інфрачервоному, а також ультрафіолетовому діапазонах.

Око людини інфрачервоні промені не бачить, тому зображення, передані камерами, доводиться розфарбовувати довільними кольорами. Їх обирають за різними критеріями - і в даному випадку вчені спробували уявити картину так, як бачила би її людина, чий зір охоплював би інфрачервоний діапазон.

Астрономи сподіваються, що нова інформація дозволить не тільки поліпшити загальні знання про магнітні поля планети, але і розкрити деякі загадки, пов'язані з сатурніанською системою. Наприклад, зараз фізики підозрюють, що окрім сонячних частинок чималу роль відіграють і місяця – їхній рух через вкрай розріджену плазму навколо планети може породжувати додаткові коливання магнітного поля.