У 2016 році підготовку робітничих кадрів перекладено на фінансування з бюджетів міст обласного значення та з обласного бюджету, куди передано 24 професійно-технічних навчальних заклади. В обласній адміністрації підрахували, що грошей у повному обсязі на профтехосвіту немає, а додаткова потреба складає 103,6 млн. грн. На сьогодні передано 7 закладів професійної освіти на бюджети міст обласного значення, зокрема, 6 – з міського бюджету м. Тернополя, 1 професійний ліцей – з міського бюджету м. Кременця та з обласного бюджету – 17 ПТУ. На утримання професійно-технічних навчальних закладів у 2016 році передбачено 87,2 млн. гривень або 45,7 відсотка від потреби. В тому числі в обласному бюджеті -53,3 млн. грн., що забезпечує фінансування цих закладів протягом 6 місяців, міських бюджетах м. Тернополя – 29 млн. грн. (5 місяців) та м. Кременця – 4,9 млн. грн. (6 місяців), пише Номер один. 103,6 млн. грн., яких не вистачає для закриття календарного року, обласна адміністрація просить Міносвіти та Мінфінансів виділити у вигляді субвенції. – Згідно з законодавством України, держава гарантує забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти. Типова базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах враховує ступеневість професійно-технічної освіти та рівень загальної середньої освіти, що отримують у процесі навчання. Загальна кількість годин, яка передбачена для здобуття повної середньої освіти з нормативним терміном навчання 3 роки, становить 40 відсотків загального обсягу навчального часу. Враховуючи те, що здобуття повної загальної середньої освіти, згідно з чинним законодавством, здійснюється за рахунок держави, то видатки на забезпечення загальноосвітньої складової мають враховуватись у державному бюджеті, – аргументують свою позицію освітянські чиновники ТОДА. Чи дослухається київська влада до пропозицій освітян на місцях, сказати важко, але зважаючи, що гроші на освіту або вже закінчились, або їх вистачить у кращому випадку до кінця червня, то можна очікувати на чергову хвилю невдоволень. І якщо влітку зібрати потужний освітянський актив на акції непокори навряд чи вдасться, то з 1 вересня знову можна очікувати мітингувальників під стінами «білого дому» або й під міністерськими будівлями, адже ситуація є практично однаковою в більшості регіонах країни.
