З новим губернатором Луганської області Геннадієм Москалем ми зустрілися в Сєвєродонецьку в день виборів - 26 жовтня. Втомлений Москаль разом зі своїм помічником саме виходив з обладміністрації, щоб випити кави. За Сєверодонецьку, місту, в який на прохання Москаля була перенесена Луганська ОДА, губернатор пересувається без охорони, охоче вступає в розмови з місцевими жителями. В регіоні, де неоднозначно ставляться до центральної української влади, Москаль, здається, почуває себе як риба у воді, пише Українська Правда. Сам він пояснює такий феномен тим, що місцеве населення його добре знає. Уперше Москаль очолив область в 2005 році і пропрацював губернатором три роки. У розмовах з жителями регіону губернатор особливо не церемониться. В інтернеті вже не раз публікувалися відео, на яких Москаль допомогою недрукованої тиради висловлює своє ставлення до проросійськи налаштованим мешканцям міста. Питання про парламентські вибори мало цікавлять Москаля. Він стверджує, що відсторонився від виборного процесу настільки, наскільки це було можливо. Головне, за його словами, що в день виборів ніхто не постраждав. І тут же додає "Я не такий дурний, щоб комусь дозволити танцювати на столі. Ті, хто розраховував, що результати виборів будуть такі ж як в 2012, сильно помилилися". Рейтинг регіоналів в області дійсно сильно впав - 37 % замість 57% на парламентських виборах 2012 року. - Ви попросили перенести всі структурні підрозділи Луганської ОДА в Сєвєродонецьк в середині жовтня. Уже все переїхали? - За винятком дрібних департаментів - Сельхозінспекція, екологічної інспекції - все переїхали. Відмовився переїжджати університет культури і мистецтв. Я вже написав три урядові телеграми, щоб їм відмовили у фінансуванні. Вони зараз співають гімн ЛНР за наші бюджетні гроші. Це, вибачте, ні в які ворота вже не лізе. У мене вся адміністрація зараз складається з вимушених переселенців, які через вікна бігли від терористів, коли ті захоплювали будівлю обладміністрації. В Луганській адміністрації, в якій працювало близько 700 чоловік, зараз трудиться близько 200. - Якісь кадрові чистки сталися? - Я ще до підписання закону про люстрацію, звільнив 12 голів районних адміністрацій. Отже зараз мені нема кого люструвати. (Сміється) .Я не розумію, коли хтось піариться, що звільнив кого- то після підписання закону. Він що не знав, що людина з себе представляє раніше? - Що зараз відбувається в правоохоронних органах області? - Ті, хто підтримував ЛНР або в розшуку, або втекли, або сидять у слідчому ізоляторі СБУ. Точка. - Як ви взагалі оцінюєте настрої в області? Чи раді жителі, що частина території області повернулася під контроль української влади? - Якщо говорити про проросійських настроях, то вони дуже високі - в деяких населених пунктах - 95%, в деяких - 80%. Саме менше - це 30% в українізованою частині області, де історично більше українців. У Києві думають, що війна чогось навчила цих людей. А я все більше розумію Булгакова, який словами свого героя сказав, що розруха починається в головах. Коли я говорю про це в Києві, мені не вірять. Тут мені доводиться щодня відповідати на питання з серії: "Чому Януковичу не дали допрацювати повний термін?", "Навіщо потрібен Майдан?" "А Путін буде в бюлетені?" (Сміється) або реагувати на пропозиції про проведення референдуму про статус УПА. Знаєте, що я їм відповідаю "А чому б не провести референдум про армію Власова, про сім дивізіях СС, в яких були в донські і кубанські козаки?" < br> - Ви хочете сказати, що нічого не змінилося після всіх трагічних подій? - У мене немає проблем з місцевим населенням. Ставлення до мене дуже гарне, але ставлення до київської влади у людей вкрай негативне. І я не знаю, як скоротити цю дистанцію. Я ще в 2006 році, коли був головою Луганської адміністрації, говорив Ющенко, що цей регіон ментально далекий від України. Але тоді не дійшло, зараз теж не доходить. - Раніше цей регіон вважався вотчиною Єфремова. Зараз ви відчуваєте його вплив в області? - Авторитет Єфремова тут помножили на нуль. В гробу я їх бачив його і його регіональну зграю! (Плескає рукою по столу) - Скільки залишилося працюючих підприємств на території Луганської області, яка знаходиться під контролем української влади? - Давайте чесно зізнаємося, що Україна втратила контроль над ключовими підприємствами області ще до цих подій. Сьогодні чотири головних містоутворюючих підприємства їй не належать. Алчевським меткомбінатом і Алчевським коксохімічним заводом володіє ВТБ Банк. Обидва підприємства не працюють. Хоча Алчевськ - мономіст, в ньому немає іншої роботи. Лисичанський НПЗ належить Роснефти, і він теж не працює. Власники нафту звідти викачали і закачали воду. Якщо труба замерзне, то завод перетворитися на купу металу. Не працюючий завод - це смерть для міста. Сєверодонецький Азот мали запустити в жовтні, але тут почалися якісь політичні ігри, і уряд вирішив, що нафтохімії газ виділяти не потрібно. В результаті, Сєвєродонецьк сьогодні збирає від 6 000 до 10 000 гривень податків. От скажіть, місто може прожити на ці гроші? Він просто приречений на злиденне існування. - Ви як губернатор яким бачите рішення? Що можна зробити, щоб поліпшити економічну ситуацію в області? - Що потрібно зробити? Дайте мені повноваження вести переговори, я знайду спільну мову з власниками, а ще гарантії, що завтра не приїдуть ура-патріоти і не скажуть, що я щось продав росіянам. Я повинен людей забезпечити робочими місцями. Бюджет на 80% формується з надходжень від прибуткового податку працюючих. Немає працюючих - немає надходжень. Сьогодні Сєвєродонецьк на мілині, немає за що платити навіть двірникам, щоб вулиці підмітали. - Уявімо, що у вас є повноваження вести переговори, про що і з ким ви б зараз домовлялися? - Як мінімум про запуск Сєверодонецького Азоту . Дайте газ, і завтра Фірташ запустить завод. Не треба робити газ інструментом політики та маніпуляції. Ми можемо домовитися з керівництвом ВТБ, щоб Росія посунула банду Олексія Мозгового (один з лідерів луганських ополченців - ред.) З Алчевська. А ми беремо Алчевськ в державне управління разом з заводом. На території, так званої, республіки ЛНР він не зможе працювати, ніхто його продукцію купувати не буде. Кажу про це голосно, якщо хтось цього в Росії не розуміє. Я міг також вести переговори з Роснефтью, з паном Сечіним, який за ним стоїть і займає посаду першого віце прем'єр-міністра Росії. - Ви просили такі повноваження? - Я не повинен їх просити, це центральна влада повинна їх надавати. - Коли вам запропонували очолити область, які перед вами завдання ставили? - Я прийняв область некеровану з точки зору української державності. Моя задача полягала в тому, щоб відновити державне управління над територією. У нас були такі населені пункти, де не було міськрад, райрад - все керівництво просто втекло. У нас єдина область, в якій не працює облрада. Депутати Луганської облради утекли як ганебні вовки. Звідки з'явилося ось це "Хунта, карателі". Це ж все регіонали, які підняли людей і не змогли утримати. Втративши контроль над людьми, вони втекли чомусь до Європи. На цій території, підконтрольній українській владі їх немає - жодного. Я - глава адміністрації, якому за законом облрада повинна делегувати повноваження, губернатор йому підконтрольний і підзвітний. Як я можу працювати там, де немає цієї облради? У фінансовій частині я вже напрацював на 20-30 кримінальних справ, тому що мені все одно треба виплачувати зарплати, пенсії, я не можу залишити людей без шматка хліба. Так званий уряд ЛНР не контролює повністю свою територію, її контролюють різні угруповання, які між собою ворогують: одну частину території (Антрацит) контролює угруповання Миколи Козіціна, другу-32-й окремий корпус Війська Донського, ще частина - під національною гвардією Всевеликого війська Донцова , Алчевськ контролює банда Олексія Мозгового. Співробітники ОБСЄ, які приїжджали на 32-й блокпост, дзвонили уряду ЛНР, а їм відповіли, що вони не контролюють тих, хто взяв в кільце українських військових. Мені так і хочеться запитати "Панове, що ви підписували в Мінську, якщо знали, що не контролюєте більшу частину території?" - Я керую всією територією, підконтрольною українському уряду, а вони не контролюють, але в Мінську підписують. Я контролюю, але мене в Мінську ніхто не запрошує. Чому я не учасник цього переговорного процесу? Зрозумійте правильно - у нас загальна вода, загальна електроенергія з ЛНР, загальний газ, до нас щодня приїжджає по 1000- 1200 чоловік оформляти пенсії. - Чи вдалося хоч трохи повернути регіон до колишнього життя? - На території ЛНР вся фінансова система зруйнована, люди їдуть знімати гроші з картки до нас. Регулятор банків утік звідси. Я звертався до Валерії Гонтарєвої, голові Нацбанку, але поки це питання не вирішене. А що нам робити, якщо нам не вистачає готівки, продуктів ?! По суботах ми проводимо ярмарки, звозимо продукти з усієї області. Я перший раз побачив тисячні черги за продуктами. Я попросив ОБСЄ допомогти нам домовитися з тією стороною, що вода, газ, електрика, хліб, продукти харчування, поранені й убиті повинні бути виведені з поля військових дій. Ми зробили обласну станцію медичної допомоги в Сєвєродонецьку, у нас зараз чотири машини. Ми хотіли б, щоб ці машини забирали поранених і вбитих. В Луганськ вся вода подається звідси, ми ж нікому кран не перекриваємо. Але якщо ми хочемо, починають газопостачання, електропостачання, вони не дають. У нас загинуло 4 особи та троє поранених з обленерго, які йшли просто полагодити мережі. - Як зміниться життя на підконтрольній вам території після прийняття закону про особливий статус в Донецькій і Луганській областях? - Особливий статус дає дуже великі преференції . Ми визначаємо території, які мають особливий статус. Ми подали список населених пунктів від 7 жовтня. Це рамковий закон, він нічого не визначає, до нього треба приймати окремі закони. Ми б хотіли, щоб цей закон сприяв інвестиційної діяльності на три роки, щоб інвестор міг не платити податок з прибутку, податок з обладнання, мав пільгове оподаткування землі, щоб він мав інші преференції. - Як ви думаєте, які плани у Росії на ваш регіон? - Якби Росії потрібен був цей регіон, то вона б плечима всіх виштовхала. Росія застосувала б кримський сценарій. Росії потрібні невизнані республіки. Мені дуже виразно відповів мій знайомий депутат Держдуми на запитання: "Заради чого?". Він мені відповів: "Геннадій, подивися на рейтинг Путіна, такого рейтингу не мав навіть товариш Сталін". Путін своєму народу виразно пояснює: "Ви хочете йти на Болотну площу? Будете жити так само, як живуть на Донбасі". - Що ви плануєте робити далі, які рішення приймати? - Які управлінські рішення я можу вдіяти без грошей? Зайдіть до нас в обласну адміністрацію, ми працюємо на голому ентузіазмі. Сьогодні під час військових дій потрібна компенсація. Де вона? Це завдання уряду. Нам потрібні 585 млн. Гривень - тільки для того, щоб відновити те, що зруйновано війною на території, підконтрольній української влади. Я питаю уряд України - де гроші на відновлення Донбасу? Поки ж тільки гасла і передвиборні обіцянки. Ви там живете одним життям, ми тут - зовсім інший. - Ви втомилися? - Якби втомився, я б сюди не приїхав. Я на роботу приходжу в 5-30 ранку - Якщо грошей немає, то навіщо приходите в 5-30 ранку? - Так багато без грошей вирішується, але так довго бути не може Моя зарплата як голови адміністрації - 4 200, а чистими - 3500 гривень. Голова районної адміністрації отримує - 2 400 гривень. Арсеній Петрович чомусь вирішив перед виборами, що ми тут ожиріли. Ось так ми і живемо ... - Багато людей дивляться з оптимізмом на ваше призначення, чи будете ви тут до кінця? - Буду до останнього патрона. Якщо сюди підуть інвестиції. Головне, щоб "Азот" запустився, від нього залежить усе життя Сєвєродонецька.
