1 травня — це день солідарності тих працівників, які готові виходити на демонстрації, щоб заявити про свої права та потреби. Його прийнято асоціювати з демонстраціями в СРСР, проте його корені йдуть глибше.
Історія цього свята має трагічний початок. В цей день в 1886 році в ході масових протестів, організованих комуністами і соціалістами Канади та США через спроби введення восьмигодинного робочого дня, загинули 6 осіб. Трагедія сталася під час розгону акції в Чикаго. Після цього в одному з районів міста прогримів вибух бомби, через що загинуло 8 поліцейських і 6 учасників акції протесту. У цьому звинуватили 4 анархістів, які були представниками робітничого класу. Їх засудили до повішання, але пізніше з'ясувалося, що це звинувачення виявилося неправдивим. У зв'язку з цим, рішенням Паризького конгресу II Інтернаціоналу 1 травня було оголошено Днем праці.
Кожне Свято праці від початку було способом публічного проголошення соціальних вимог робочого класу. Це день солідарності тих працівників, які готові виходити на демонстрації, щоб заявити про свої права та потреби.
В СРСР День праці мав дещо інше значення. Його здебільшого використовували для ідеологічної пропаганди. Відвідування парадів, присвячених Першотравню, вважалося обов'язком кожної робочої людини.
