Відправлення пацієнтів за кордон давно стала хорошим бізнесом для українських медиків, пише Ганна Левченко у №26 журналу Корреспондент від 3 липня 2015 року.
За неофіційною статистикою, тільки у 2013-2014 роках за кордон для отримання медичних послуг виїхало близько 200 тис. українців. При цьому середній чек за послуги, які наші співвітчизники отримали за кордоном, склав близько € 5.000.
За приблизними розрахунками, вітчизняні клініки заробляють на закордонних пацієнтах близько $ 125 млн, а іноземні на українських пацієнтах – € 1 млрд
Водночас близько 50 тис. іноземців щороку відвідують українські установи охорони здоров'я і залишають у них у середньому близько $ 2.500. Таким чином, за приблизними розрахунками, вітчизняні клініки заробляють на закордонних пацієнтах близько $ 125 млн, а іноземні на українських пацієнтах – € 1 млрд.
На думку Олега Спіженка, голови Асоціації приватної медицини України, у наших медиків поки що не усталене поняття «заробітку» як економічного критерію.
«З різних причин, в тому числі і через соціальну спрямованість медичних послуг, вважається, що говорити про заробіток клінік – як приватних, так і комунальних – неетично. Проте залучення іноземних пацієнтів для державних і комунальних лікувальних установ – це поки що єдиний спосіб надання платних послуг», – каже Спіженко.
Фото Дмитра Ніконорова Клініка Спіженка у лікуванні раку успішно конкурує із зарубіжними медичними центрами    Тим більше коли іноземці до нас самі їдуть. Адже зараз, коли девальвувала гривня, багатьом з них стало набагато дешевше лікуватися в Україні, ніж у себе вдома.
За спостереженнями лікарів, лікування та оздоровлення в нашій країні стають все більш популярними серед пацієнтів із Західної Європи, Ізраїлю, США, Великобританії. Звичними пацієнтами у клініках стають також жителі Еміратів і країн Азії. Деякі передові клініки навіть запрошують на роботу фахівців зі знанням китайської мови для спілкування з потенційними пацієнтами з Піднебесної.
Дочки-матері
Серед найбільш популярних в іноземців медичних слуг, які вони шукають в Україні, – проходження процедур ЕКЗ (штучне запліднення), лікування стовбуровими клітинами, стоматологічні послуги, а також послуги кардіологічних та онкологічних клінік.
Популярність процедур ЕКЗ в Україні пояснюється тим, що у нас штучне запліднення дешевше, а наявна нормативна база набагато ліберальніше
Популярність процедур ЕКЗ в Україні пояснюється тим, що у нас штучне запліднення дешевше, а наявна нормативна база набагато ліберальніше, ніж у більшості європейських країн. Зокрема, в Україні дозволена донація яйцеклітин, за якої для зачаття використовується яйцеклітина донора, що запліднюється спермою чоловіка, а також сурогатне материнство.
Для порівняння: в Європі донація яйцеклітин дозволена тільки в Чехії, Іспанії та Греції, тому європейці охоче приїжджають на ЕКЗ в Україну.
Крім того, в нашій країні дозволено сурогатне материнство, на яке практично немає обмежень, зокрема вікових, що, до слова, категорично не вітається міжнародною медичною громадськістю.
Правда, на думку Валерія Зукіна, директора клініки Надія, така ліберальність іноді йде на шкоду якості.
«В Україні клініка може мати ліцензію на акушерство та гінекологію, а окремої ліцензії на проведення ЕКЗ не потрібно. У підсумку ЕКЗ починає займатися багато хто, іноді забуваючи про якість і невиправдано знижуючи ціни», – пояснює він.
За словами Зукіна, якщо в європейській клініці цикл ЕКЗ може коштувати близько € 3.500, то в Україні можна знайти пропозиції за 22.000 грн (близько € 1.000).
Фото Таїсії Стеценко Валерій Зукін вважає, що надзвичайно ліберальне законодавство шкодить якості медичних послуг в Україні    «У підсумку, якщо до нас їдуть, то тільки тому що у нас дешево або тому що можна все. Або, якщо не можна, то за гроші все одно зроблять», – каже фахівець.
Справи сердечні
Павло Олтаржевський, глава міжнародного департаменту київського Інституту серця, який активно приймає пацієнтів з-за кордону, зазначає, що у 2014-му клініка прийняла понад 150 іноземців. А в поточному році в ній з'являються в середньому по десять медичних туристів на місяць. При цьому Інститут серця, державний лікувальний заклад, щоб залучати іноземців, співпрацює з приватною клінікою Альфа Медика, яка розташована на території інституту і надає пацієнтам послуги з розміщення (забезпечує комфортними палатами) та реабілітації.
«Як правило, комерційну діяльність у межах наявного українського законодавства державні клініки можуть вести опосередковано через асистингові компанії – як українські, так і іноземні з офісами в Україні. Співпраця держмедзакладу із зарубіжною асистинговою компанією є аналогічною роботі з місцевими страховими компаніями», – розповідає Олтаржевський.
Інститут серця, до речі, став першою в Україні клінікою, що отримала міжнародну акредитацію JCI. Вона вважається найбільш об'єктивною і престижною серед чотирьох загальновизнаних систем акредитації – Trent Accreditation Scheme, ACHSI, CCHSA і JCI.
Фото Дмитра Ніконорова Павло Олтаржевський розповів, що державний Інститут серця співпрацює з приватною клінікою, щоб залучати іноземців     JCI, у якій на цей час акредитовано понад 20.000 медичних установ у 40 країнах світу, дозволяє залучати пацієнтів, які мають медичну страховку у США. Для американських страховиків така співпраця є дуже вигідною, адже вартість послуг української клініки не можна порівняти з вартістю послуг американської. Але, щоб отримати акредитацію, клініка повинна пройти серйозну перевірку, що триває до трьох років, і заплатити близько $ 100.000.
«У випадку з нашим Інститутом серця ми вирішили пройти цю акредитацію в першу чергу для підвищення стандартів лікування, обслуговування та адміністрування, для управління ризиками в клініці», – каже Олтаржевський.
Кількість іноземних пацієнтів Інституту серця збільшується на 30% на рік, а після отримання акредитації клініка розраховує залучити їх на 50% більше
За його словами, кількість іноземних пацієнтів Інституту серця збільшується на 30% на рік, а після отримання акредитації клініка розраховує залучити їх на 50% більше.
Водночас далеко не всі клініки, зацікавлені в іноземних туристах, готові нести витрати на міжнародну акредитацію. Максимум, що вони мають, – сертифікат ISO, який, втім, відповідає початковим етапам акредитації за системою JCI і дозволяє продовжити рухатися шляхом міжнародної акредитації.
Правда, у зв'язку із загальною економічною ситуацією і військовими діями в країні процес цей може істотно затягнутися.
Допомога держави
У країнах, які лідирують на ринку в'їзного медтуризму, і медицина, і туризм мають державну підтримку. Наприклад, в Ізраїлі в галузь уже кілька десятиліть вкладаються держкошти і гроші інвесторів. Підтримкою держави користуються і турецькі клініки. Наприклад, іноземний пацієнт отримує знижку до 40% на переліт авіакомпанією Турецькі авіалінії, а залученням медтуристів займається спеціальне агентство, якому виділяють кошти на промоушен і рекламу і виплачують гарні бонуси за кожного залученого пацієнта.
Розвивати медичний туризм, схоже, готовий й український міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі (тепер уже екс-міністр – ред.).
«В'їзний медичний туризм для української приватної та державної медицини є законним і додатковим позабюджетних надходженням», – озвучила позицію глави відомства перший заступник Олександра Павленко.
На її думку, розвитку в'їзного медичного туризму сприятимуть механізми державно-приватного партнерства, які МОЗ має намір розвивати, подаючи відповідні законопроекти. При цьому перший заступник міністра не бачить конкуренції між державними та приватними клініками на цьому ринку.
«Конкуренція – це суперництво клінік за дотримання низки умов, серед яких, зокрема, економічна свобода, велика кількість самостійних і рівноправних клінік, можливість отримання і привласнення прибутку як головного результату діяльності. У нас таких умов не те що немає на практиці, але вони навіть не прописані в нормативній базі. До цього ми йдемо сьогодні, зберігаючи соціальну орієнтацію конкуренції», – зазначає Павленко.
Втім, практика показує, що бюджетним клінікам нецікава боротьба за іноземного пацієнта в принципі.
«Я звертався до керівників різних державних клінік в різних галузях і питав, було б їм цікаво займатися медичним туризмом і приймати пацієнтів нехай не з далекого, але хоча б з ближнього зарубіжжя, країн СНД. Вони чесно говорили, що їм це нецікаво», – розповідає Олексій Берковець, головний редактор журналу Медичний туризм.
Головних лікарів державних клінік лякає необхідність навчати персонал іноземної мови, вести лікування та обстеження у відповідності з міжнародними протоколами, навести лад і зробити ремонт у палатах
За його словами, головних лікарів лякає необхідність навчати персонал іноземної мови, вести лікування та обстеження у відповідності з міжнародними протоколами, навести лад і зробити ремонт у палатах.
«Головного лікаря влаштовує все як є. Будь-який більш-менш значимий лікар у лікарні отримує бонуси від фармкомпаній, і якщо в лікарню потрапляє платоспроможний пацієнт, він перенаправляє його на лікування за кордон – в Ізраїль чи Німеччину, – й отримує бонус від клініки-партнера», – каже Берковець.
У свою чергу Олтаржевський відзначає ще й відсутність у державних клініках розуміння сервісу в немедичній сфері. Мова йде про комфорт перебування в медзакладі, транспортних послугах, спілкуванні з медичним персоналом та інших моментах.
«Найчастіше саме рівень послуг немедичного характеру визначає різницю між державним медичним закладом та приватним. Іноземні пацієнти хочуть бачити рівень чотирьох-п'ятизіркових готелів під час госпіталізації, що не можуть надати більшість українських клінік, які пропонують стаціонарне лікування», – зазначає Олтаржевський.
Як заробити мільярд
У будь-якому випадку, за словами Спіженка, можливість приймати іноземних медтуристів підштовхує клініки і державу до проведення калькуляції, щоб зрозуміти, скільки насправді коштує медична послуга і скільки грошей вони втрачають.
Для багатьох європейських, азіатських країн і навіть для США медичний туризм стоїть на одному рівні, а іноді навіть вище за пріоритетом для держави, ніж звичайний туризм. Потрібно усвідомити, що українські пацієнти інвестують в інші країни € 1 млрд
Олег Спіженко, голова Асоціації приватної медицини України «Ми знаємо, що для багатьох європейських, азіатських країн і навіть для США медичний туризм стоїть на одному рівні, а іноді навіть вище за пріоритетом для держави, ніж звичайний туризм. Потрібно усвідомити, що українські пацієнти інвестують в інші країни € 1 млрд. Але ж ці гроші могли б піти в українські клініки незалежно від форми їхньої власності», – вважає Спіженко.
Що стосується зарубіжних пацієнтів, то, з точки зору Зукіна, попитом серед них могли б користуватися напрямки, які в Європі не покриваються державою і медичною страховкою, але доступні для самостійної оплати пацієнтами.
«До нас уже їдуть на очну хірургію, круту стоматологію, кардіохірургію. Для того щоб цей потік був потужним і системним, потрібні нормальні госпіталі, грамотні лікарі зі знанням іноземних мов, міжнародні сертифікації клінік, грамотний маркетинг, служба супроводу, виходи на великі страхові компанії», – підсумовує експерт.
***
Цей матеріал опублікований в № 26 журналу Корреспондент від 3 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

"korrespondent.net"